Якщо я залишуся. Гейл Форман

if i stay

Останнім часом мені трохи бракує мотивації чи радше концентрації, щоб дочитувати розпочаті книги. Знову я тиняюся від книги до книги, хоча й обіцяла собі більше так не робити, коли востаннє перебирала свою поличку “недочитаного”. Ну, але звичка – друга натура, як то кажуть. І тим не менше мені вдалося дочитати іще один молодіжний роман (той що янг-едалт) “Якщо я залишуся” Гейл Форман.

Назва роману зовсім не випадкова і суть її розкривається на самому початку історії. Головна героїня Мія – талановита юнка із дуже неординарної сім’ї. Її батьки колись були затятими панками, але й зараз, коли мають серйозні професії та дітей, не зраджують своїй любові до музики та неконформізму. Сама Мія ніби опиняється на перехресті. З одного боку вона не схожа на однолітків, бо серйозно займається музикою і взагалі сором’язлива та не дуже товариська, з іншого – в сім’ї вона теж, мов біла ворона, бо захоплюється класичною музикою і грає на віолончелі. Continue reading “Якщо я залишуся. Гейл Форман”

Advertisements

The Giver. Lois Lowry. Той, що дає… що?

той, що дяє

Іще одна книга для дітей, де я не побачила нічого дитячого. Мені дивно, що цей витвір дуже дивної фантазії Лоїс Лоурі навіть ніби колись вивчався в школах (не наших, очевидно; сумніваюся, що книга навіть перекладена українською). Та мораль, яку звідти можна почерпнути, мені здалася притягнутою за вуха. Або я просто нічого не зрозуміла.
Continue reading “The Giver. Lois Lowry. Той, що дає… що?”

Людина-амфібія. Олександр Бєляєв

людина амфібія

Вчора я нарешті домучила “Людину-амфібію” Бєляєва. Чому домучила? Бо ще в житті я не читала такої банальної та шаблонної книги. З “картонними” персонажами, як вичитала в одній з рецензій на Гудрідс.

Настільки незвично було читати це після того, як вже познайомилася і полюбила Бєляєва за його “Голову професора Доуеля”. Спершу я ще думала, може, то його найперша книга, тому так “дубово”. А ні, не перша. “Голова професора Доуеля” опублікована, здається, у 1925 році, а “Людина-амфібія” – у 1927. Так що, мабуть, це можна пояснити тим, що первісток був виплеканий і вичитаний до останньої крапки (й ніби публікувався частинами, idk). А друга книга вже була роботою з позиції успішного автора, де він ніби одним махом стрибнув зі скелі у воду (no pun intended).

Сама ідея не погана, але у виконанні безхарактерних персонажів та з поспіхом запханим під кінець ідеологічним конфліктом, вийшло слабенько.
Continue reading “Людина-амфібія. Олександр Бєляєв”