Громадянська позиція. Думки перед виборами

Сьогодні я розповім вам про одну розмову, яка трапилася тоді, коли я лікувалася на денному стаціонарі. Одного ранку вирішили жіночки говорити про політику. Поговорили про тарифи, пільги, борги, згадали “свинячу морду Порошенка” і те, як стріляли в Авакова. Слово за слово, і я, на свою голову, долучилася до розмови. Не пам’ятаю дослівно, що я тоді сказала, але щось про податки і те, що ніхто не каже за те, щоб їх знижувати. Мені сказали, що це не так, бо хтось там говорив. На це відповідаю, що толку з того, якщо по факту роблять все навпаки. І тут мені дорікають тим, що я не читаю програми партій і не знаю, хто і що там обіцяє.

І знаєте, так! Я не читаю і не збираюся читати програми партій, за які не збираюся голосувати. Я маю свою громадянську позицію і знаю, чиї погляди збігаються з моїми. Чи ви вважаєте, що американець-ліберал буде читати програму консервативної партії? Якщо йому не треба робити порівняльного аналізу для навчання, то дуже в цьому сумніваюся. І очевидно, що він не штудіюватиме ту програму щоразу перед черговими виборами. Це не його громадянська позиція. Тому я не бачу ніякого сенсу вчитуватися в обіцянки кожної із скільки їх там вже партій, які ростуть, мов гриби після дощу, а назви змінюють після кожних виборів. Ну, і ситуація ускладнюється тим, що в нас по назві партії не зрозуміла її суть. Коли я востаннє намагалася розібратися, то по основних пунктах не бачила аж такої різниці, написані програми були заплутано, з беззмістовними лозунгами-вигуками. До речі, я ніде не можу знайти зведеної порівняльної таблички з програмами політичних партій, тому прошу поділитися посиланням, якщо хтось десь таке бачив. Continue reading “Громадянська позиція. Думки перед виборами”

Advertisements

Всім буде добре

 

Deal_with_it

Цей допис навіяний розмовою більш ніж піврічної давності. Він висів у чернетках стільки часу, що я вже про нього забула, а коли згадала, ще сиділа й думала, наскільки він актуальний зараз, публікувати його чи переписати все заново.

Потім я іще місяць-два потримала його в підвішеному стані, поки мучилася й сумнівалася. Я ж ніби не пишу про політику. Але цей допис не стільки про політику, скільки про життя.
Continue reading “Всім буде добре”

Як писати про своє, коли в країні війна або Чому я досі не хочу писати про політику

keep calm and carry on

Здається, я повторююся, але в мене в чернетках залежалося кілька дописів, які ніяк не можу опублікувати. Постійно стримує думка, що вони зараз не на часі чи недостатньо серйозні. Мені просто писати про книги, але якщо вибираю якусь суперечливу тему, де хочеться побачити дискусію, задумуюся, чи можна відволікати людей на такі теми, коли у всіх на думці зараз зовсім інше. Чи, може, я сама себе накручую і це просто в мене така депресивна стрічка новин?
Continue reading “Як писати про своє, коли в країні війна або Чому я досі не хочу писати про політику”