Життєвий цикл проекту

Залізла я розгрібати стару поштову скриньку в пошуках одного вебсайту, де колись ще певно у 2009 році публікувала якісь свої фанфіки, а виявляється, що той вебсайт перестав існувати 1 жовтня 2014 року. І чому я не згадала про нього на рік швидше? Добре, що в мене ще зберігся рукописний екземпляр фанфіку, бо навряд чи я зараз згадаю, де тоді зберігала текст і чи зберігала взагалі.

Позгадувала і перейшлася ще по інших сайтах, де тоді реєструвалася, і так само майже всі посилання вже давно не актуальні. Проекти віджили своє та перестали існувати.

А скільки ще п’ять років тому було цікавих українських літературних форумів та вебсайтів? І де всі вони зараз? А просто форуми? Де? Куди поділися? Які з них залишилися? І як довго проіснують ті, які є зараз? Ще рік-два і теж позакриваються?

Так само і з блогами. Скільки разів я починаю вишукувати україномовні блоги, а виявляється, що багато з них вже рік-два-три як перестали оновлюватися. А перед тим “пожили” від сили, може, три роки.

Навіть з моїх власних проектів багато вже закинула. Старі блоги, форуми. Жоден із старих моїх проектів не проіснував довше двох років. Кидати їх було просто – я заводила іще один новий блог чи іще один новий форум, і про старі вже не згадувала. Лише з цим блогом я вже вирішила, що не хочу його закидати і навіть якщо буде довга пауза в ефірі, то повертатися буду сюди, а не заводити нову сторінку.

Для того, щоб розвинути будь-який проект з нуля, треба п’ять років. Такий його життєвий цикл. І чи проживе проект довше, залежить від того, яку він буде давати віддачу. Для форуму – це, безперечно, багато активних дописувачів. Для блогу – читачі та коментарі. Для бізнесу – прибуток, а для вебсайту – трафік. Якщо є така віддача, то проект може вже певний час побути й без нагляду, повертатися до нього легше навіть після невеликої перерви. Але ті перших п’ять років потрібні для того, щоб проект наповнити суттю, дати йому поживи у вигляді статей, інформації, популярності і чого там іще. І якщо це все добре приживається, то проект може жити своїми власними силами і треба буде хіба що періодично його підживлювати чи трохи коригувати його шлях.

Звичайно ж, я тут трохи все спрощую. Будь-яким проектом треба займатися і через десять років, і двадцять. Але можна погодитися, що набагато простіше працювати над проектом, який принаймні вже сам себе окуповує.

Advertisements

Плани на квітень 2015

В мене сьогодні трішки “пічалька”, бо закінчилася перша частина другого сезону Дюрарара, ще й на такому моменті! Продовження буде аж у липні, тому пів-вечора провела на KissAnime, вибираючи, чим би то себе відволікти до того часу. А тут ще така штука, що у квітні буде одразу кілька цікавих подій, на одну з яких я вже навіть підписалася і чекаю з нетерпінням.

От що нам приготував квітень.

1. Camp NaNoWriMo. Перший в цьому році табір для графоманів. Минулого року я вже змагалася сама з собою в спробі написати за місяць-листопад 50 000 слів, але тоді написала трохи більше половини від запланованого. З табором все простіше, бо я сама собі встановлюю мету – від 10 000 до безкінечності. І ще в таборі можна допрацьовувати вже написаний перший рукопис, чим я і збираюся зайнятися. Я собі намалювала планку 35 000, але це буде обов’язковим мінімумом. Подивлюся, скільки вийде в кінці місяця.

2. BEDA або VEDA для влогерів. Розшифровується як Blog EveryDay April, тобто це змагання для блогерів, яке заохочує дописувати кожного дня у квітні. Ще є трохи схоже змагання на Різдво – Blogmas (або Vlogmas). Колись я вже собі думала зробити такий марафон на місяць, але так досі і не зібралася. Можна спробувати зараз, а щоб було не так страшно, встановити мінімум для допису, наприклад, 300 слів. Це якраз виходить половина моїх стандартних дописів, але водночас не занадто мало, щоб виглядало, ніби пишеться “на відчепися”.

3. April Drawing Challenge. Про існування квітневого марафону скетчів я взнала минулого року в жовтні під час Inktober (іще одне змагання, але там треба малювати тушшю). Пригадую, як я тоді в останній момент ще малювала якусь дівчинку в акварельних квітах та Луну Лавгуд. Цього квітня я вже чекала, бо хотіла спробувати позмагатися у щоденних скетчах, хоча зараз трохи мені лячно – багато зобов’язань назбиралося чи що?

В принципі змагання на місяць – це ще не так страшно. А є ж іще проекти 365 – на цілий рік. Як? Люди, які це роблять, мабуть, не з цієї планети. А так, то на табір я вже підписалася, а з дописами та скетчами думаю. Ну, бо і хочеться, і колеться. А якщо не зможу? Мотивації забракне?

На щастя, гугл тут мені підказує, що можна користуватися “шпаргалками” з темами для малюнків. І зараз ще піду шукати, чи є таке щось для блогерів. Так що… до початку квітня, думаю, ще наважуся. ❤

Що новий рік нам.. вже приніс

Лише третій день нового року, а в мене вже новина. Публікують Одена! Книгу, яку я допомагала перекладати вже навіть не пам’ятаю коли. Якийсь ажіотаж та піднесення. Подумати б лишень – моє ім’я згадуватиметься в книзі, я долучилась до чогось такого. А з іншого боку, трохи соромно за цей трепет. Всього лишень один розділ – чим так пишатися? Один, зате мій.

Приємно, коли твоя праця не є даремною. Коли є якийсь результат, на який можна поглянути та навіть помацати. Не дарма то було.

Хай це буде хорошим початком нового розділу, але вже іншої книги – моєї життєвої. Чогось воно все та й вартує.