I forgot how to слова, мова, правопис

Часом я вже нічого не розумію. Читаю щось чи редагую, й раптом в тексті зустрічається слово, дуже схоже на русизм. Що я роблю в такому випадку? Питаюся в гугла. А він у свою чергу посилає мене на сайти різних тлумачних словників, де я бачу ті слова, вжиті в класичній українській літературі. Звіряюся зі списками русизмів – неоднозначність. Деякі випадки навіть пам’ятаю зі шкільних уроків української мови, й тут знову та сама історія. Ніби й русизм, але водночас ось прошу, нате вам у словнику з цитатами та прикладами вживання.

І який тоді сенс так труситися над окремими словами? Ніби щось зміниться на краще від того, що наші українські грамар-наці будуть кидатися на окремі статуси в соцмережах і придиратися до одного-двох слів? А тим часом… де українські блоги, сайти, озвучені фільми й серіали, книги врешті-решт? І чи не спадало на думку тим борцям за чистоту мови, що єдиним способом… е-е-е… очиститися може бути лише вживати мову часто і багато, поки це все не увійде в звичку.

Суджу по собі. Чим більше читаю та дописую у блог, тим впевненіше послуговуюся рідною мовою. Я й у школі не була такою грамотною, хоча то був єдиний період в житті, коли взагалі вчила якісь правила. Ну то який толк від тих правил? Молодці, все знаєте на відмінно! Тільки де ваші грамотно написані статті та книги? Де ваші пісні, відеоблоги чи аматорські фільми? Один раз чи два-три – цього не достатньо, не зараховується. Це саме той випадок, коли кількість має переходити у якість.

А ще кілька слів про недавній тренд із поверненням до старого правопису. Я навіть… Я не знаю, які мовознавці це вигадали. В будь-якому випадку вони певно ніколи не чули фразу про те, що мова – живий організм. Так, можна дуже постаратися і силою насадити якісь правила чи словоформи, але навіщо? Де тут здоровий глузд? Так само з викоріненням англіцизмів. Ну дуже вже воно через силу і штучно.

Десь, здається, минулого року в англомовному інтернеті дуже багато було сварок довкола слова “literally” – буквально, дослівно, яке вживалося просто для підсилення того, що хотілося сказати. Сотні жартів, мемів та відвертого срачу. І що би ви подумали? В Оксфордському словнику доповнили список значень слова іще одним – “слово ‘дослівно’ часом вживається у значенні ‘не дослівно’ для підсилення сказаного”.

І хто тут дурний? Справді це така проблема?

Згадаю ще про одну статтю, яку прочитала в блогера-копірайтера. Там автор писала, що має таких знайомих блогерів, які раз на тиждень пишуть ідеально вилизану статтю, а решту часу проводять на інших блогах, витикаючи чужі помилки. Тільки мені цікаво, чи ті наші мовознавці, які роблять, наприклад, ті картинки “антисуржик”… хто з них має свій блог? Як часто вони там щось пишуть і збагачують український інтернет грамотними солов’їними дописами?

Взагалі мені це вже набридло. Пишу так, як відчуваю.

Advertisements

3/30 | Про Coursera і як я нічого не встигаю

Вчора я отримала свій Statement of Accomplishment за курс про історію голівудського кіно, про який ще заборгувала тут один звіт. Цікаво, що на Coursera багато курсів пропонують заплатити за сертифікат, який підтверджуватиме проходження курсу. Мабуть, це особливо актуально для різних серйозних вузькоспеціалізованих курсів. В цьому курсі я такого не бачила, але як цікаво виходить – коли зайшла в свій профіль на сторінку досягнень, то виявилося, що навіть мій State of Accomplishment можна показати в профілі LinkedIn, якого в мене все одно нема, ну але тим не менше приємно.

А зараз я почала курс Miracles of Human Language: An Introduction to Linguistics. Вже навіть в організаційному розділі стільки цікавої інформації, що я просто копіюю собі в чернетки сюди у блог, щоб потім розписати ті теми у повноцінних дописах. Кожного тижня пропонується переглянути десь годину-півтори лекційного відео і ще є додаткові матеріали, різні статті та дослідження. Можна ще додатково виконати два письмові завдання, але я ще думаю, чи матиму на це час. В принципі, і базовий курс пройти теж не зле. Свої знання я отримаю і так, і так.

На Coursera я вже кілька разів намагалася щось там вчити і проходити, але справді зачепила мене історія кіно і ось зараз цей курс про історію виникнення людської мови. Я вже переймалася, що нема для мене цікавих курсів на тому сайті, але, на щастя, знайшла нарешті своє.

Взагалі сьогодні в проміжках між заняттями, переписками та читанням думаю про всі ті дописи, які пообіцяла, але так і не дописала чи не опублікувала. Які висять в чернетках, деякі навіть по кілька місяців. Так що квітневе BEDA буде для мене хорошою нагодою почистити архіви та доробити все недороблене. Але наразі мені ще якось вдається писати про поточне.

І ще одна моя учениця вирішила стати відеоблогером-летсплейщиком! І звідки вони в мене беруться, такі хороші? Все-таки інтернет для дитини штука не просто корисна, а страшенно корисна. Я у п’ятому-шостому класі, мабуть, і половини не знала та не вміла того, що зараз вміють мої учні. А чому? Бо зовсім інший доступ до інформації та ресурсів.