Ася Казанцева. В інтернеті хтось помиляється

8793-970x0

Я так давно не писала повноцінні рецензії, що вже й забула, як це робиться. І, якщо вже так зовсім чесно, то не збиралася писати свій відгук на цю безперечно чудову книгу Асі Казанцевої. А потім в моїй стрічці новин на фб з’явилася одна дурниця, яка мене обурила. Спершу дуже захотілося прокоментувати, але, оскільки я тепер стараюся своїм імпульсам не підчинятися, вирішила, що нейтральним виходом із ситуації буде написати відгук на “В інтернеті хтось помиляється” і поділитися своїми роздумами на тему в спокійній атмосфері блогу.

Ася Казанцева займається справді благородною справою. Вона вчить своїх читачів критично сприймати будь-яку інформацію та перевіряти, наскільки вона обгрунтована та підтверджена фактами (тобто науковими дослідженнями, а не “так трапилося із двоюрідним сватом бабці моєї сусідки”).

Кожен розділ книги – це популярна тема для суперечок в інтернеті (ГМО, гомеопатія, вакцинація та аутизм і далі по списку). Цікаво, що в книзі дуже багато конкретики: описані механізми роботи тої ж імунної системи, наведено різні експерименти та дослідження. І все це підкріплено посиланнями на використані джерела. Крім цього, Ася згадує у своїй книзі іншу науково-популярну літературу і кілька творів художніх. Це мене особливо потішило – поки читала ВІХП, мій список “прочитати” на гудрідс збагатів ще на 10-15 книг.

Здавалося б, що я вже ознайомлена із основниим аргументами противників, бо сама побувала по обидві сторони барикад, про що я згадувала в минулому дописі, але в книзі Асі знайшлося багато такого, про що я читала вперше. Зокрема сподобалося пояснення того, чому ж гомеопатія діє на маленьких дітей та тварин. І так, вся справа у ефекті плацебо – в книзі описано експеримент, який це підтверджує. Цікавий аргумент на захист ГМО – те, що зараз в звичайній селекції для того, щоб вивести новий сорт рослини, застосовують радіацію та отруйні речовини. Таким чином селекціонери мають цілу купу мутантів, з-поміж яких вибирають тих, які мають потрібні ознаки (і невідомо які непотрібні). Тобто тут виходить так, що ГМО безпечніше, оскільки вчені самі контролюють, які гени будуть у новій рослині Сподобався і розділ про “мораль від Бога”, в якому мова йде про те, що людина все-таки має якесь вроджене поняття хорошого і поганого. Описано багато дуже різних експериментів: на тваринах, немовлятах та дорослих.

Хоча якою б прекрасною не була книга Асі Казанцевої, читати мені її було трохи сумно, тому що знаю, що прочитають її в першу чергу ті люди, які й так все це знають і з цим погоджуються. Невеликий процент буде серед книголюбів, які з цих конкретних питань не мають чіткої позиції. А ті, кому від неї було б найбільше користі, тобто прихильники гомеопатії та нетрадиційної медицини і противники ГМО та вакцинації, найімовірніше цю книгу проігнорують як “пропаганду, яку проплатила велика фарма”. Вони мають власні джерела інформації, а статистиці недовіряють. Я знаю, бо теж недовго побувала у тому таборі, коли в свій час перечиталася одного популярного жіночого форуму.

Шкода, бо ціною за таке буде життя та добробут багатьох людей, які зробили невдалий вибір, та дітей, яких взагалі залишили без вибору. Проблема з поширенням ненаукової інформації ще й у тому, що це сприяє стигматизації певних прошарків населення. Саме цей момент і спонукав мене написати відгук, але про це буде вже у наступному дописі.

Advertisements

Про гугл, критичне мислення та метеликів

В мене є така хороша звичка завжди все гуглити. Щоразу, коли натрапляю на якусь новину чи просто інформацію, яку хочеться прокоментувати чи поширити, в першу чергу я йду в гугл, перевірити, а чи справді це так. А якщо виникає якесь питання, то я буду його гуглити вздовж та впоперек, щоб воно не звучало ну вже зовсім тупим, коли прийду з ним на квору чи реддіт. Типу, щоб не було за що сказати мені “Тебе що в гуглі забанили?”. І найчастіше я таки сама знаходжу відповіді на ті свої тупі чи не дуже питання, так що відпадає будь-яка потреба ще кудись іти і в когось просити допомоги.

Це відголоски мого перфекціонізму та страху перед помилками. В минулому був за мною такий гріх, що я, якщо вже мала якусь точку зору, то відстоювала її фанатично. А кожна нова інформація була для мене ледь не “прозрінням”. Я була тоді дуже довірливою, а життя ще не навчило мислити критично. Коли згадую себе з тих часів, то часто соромно за ті стереотипи та хибні переконання, які так тоді захищала.

На моє щастя, була тоді в мене іще одна противна риса характеру. Мені не було достатньо просто мати свою точку зору, яку я вважаю правильною. Мені треба було знати на цю тему все. І я копала, копала, поки не докопувалася до логічних помилок та “прірв у знаннях” (як любив казати один мій викладач) тих, хто скормлював мені ті “істини”.

Отаке цікаве спостереження. Якщо достатньо довго та ретельно досліджувати помилкове вчення, навіть без розглядання протилежної точки зору, можна побачити, наскільки сама його суть суперечить тій обгортці, в якій воно подається. Можливо, саме тому й жартують, що найшвидший спосіб стати атеїстом – це прочитати Біблію.

Після того, як я ось так кілька разів розчарувалася в своєму світогляді, то навчилася з підозрою читати заголовки в інтернеті та, перед тим як формувати свою думку, цікавитися, а що там про це пишуть і які взагалі аргументи “за” та “проти”.

З тою купою інформації, яка щодня з’являється в інтернеті, дуже легко начитатися “розумних” статей та почати вважати себе експертом в тому, про що насправді маєш дуже приблизне поняття. Цікаво, що про проблему аналогічну й водночас протилежну писав Карл Саган в своїй книзі “Світ, наповнений демонами”. Там він розповідав про свою розмову із одним таксистом – людиною простою, але дуже допитливою та начитаною. Цей таксист хотів розбиратися в науці, але з доступної інформації мав лише псевдо-наукові телепередачі та літературу для масового споживача. Там проблема полягала в тому, що людина не мала звідки взяти хорошу та легку для сприйняття наукову інформацію. З того часу Карл Саган та його послідовники зробили дуже багато для популяризації науки. Було написано багато книг, зроблено науково-популярних фільмів. Вся ця робота й досі триває і, мабуть, ніколи не завершиться.

Тепер проблема вже в тому, що інформації занадто багато і треба вміти її фільтрувати. Треба вчитися мислити критично та розпізнавати зернятка правди серед купи мотлоху. Цьому своїх читачів намагається навчити Ася Казанцева. В неї навіть назва книги дуже влучна – “В інтернеті хтось помиляється!”. І теми розділів, мов на замовлення: ГМО, вакцинація, веганство, еволюція проти креаціонізму. Дуже тішить мене в цій книзі, що до кожного розділу є список використаних джерел із 30-40 позицій.

Таких книг має бути набагато більше! І я з острахом підозрюю, що на ринку україномовних книг наразі, крім Казанцевої, нема кого іще почитати. Принаймні гугл мені тут підказує, що ані Карла Сагана, ані Ніла Деграсс Тайсона українською ще не перекладали. Про Гітченза з Докінзом я навіть на згадую. Не знаю, що б то мало трапитися, щоб їх у нас видали.

Зараз я підписана ще й на двох ютуберів, які також займаються розвінчуванням стереотипів. Впевнена, що аналогічних каналів є набагато більше, але я наразі дивлюся лише ось ці. Перший канал англомовний – Myles Power. Другий російськомовний – TrashSmash. З того другого каналу особливо раджу переглянути відео про інтернет-піратство. Я захоплююся такими людьми, в яких є достатньо розуму та витримки, щоб рятувати цей світ від дурості.

А починався весь цей допис з того, що я хотіла розповісти про метелика бражника, якого побачила сьогодні в своєму дворі. Таких ще називають метеликами-колібрі. Вперше цього диво-звіра я побачила років 15 чи 20 тому в Ужгороді і тоді, мала та наївна, подумала, що то справді колібрі. А коли вдруге за життя трапилася мені така нагода, я не розгубилася і зробила відео з наміром запитатися на реддіті, що це таке. Ну, а що було потім, самі можете здогадатися. -___-”

Підбірка цікавих ютуб каналів (English, Deutsch)

Продовжую публікувати підбірки з ютуб каналами. Цього разу знову зібрала різне пізнавальне.

1. Kati Morton – про психотерапевта Кеті Мортон я вже згадувала, коли говорила про емоції. В неї багато цікавих відео про психологію особистості, стосунки, психологічні стани та розлади і психотерапію.

2. TED-Ed – гарні анімаційні відео на найрізноманітніші теми. Один із проектів ТЕД, про який я ще напишу окремо.

3. The Great War – історичний ютуб канал про Першу світову війну, який щотижня підсумовує події за відповідний тиждень з минулого. Крім цього, там ще є цікаві відео про політичний устрій та персоналії, зброю та техніку тих часів і ще багато іншого.

4. Geography Now! – творці цього каналу збираються зробити відео про кожну країну світу в алфавітному порядку. У відео розповідається про прапор, фізико-географічне положення країни, її ландшафт, демографію, політичні стосунки з іншими країнами тощо.

5. School of Life – відео на різні теми з філософії, історії, психології, літератури та мистецтва. І так, десь з місяць тому в них в гостях був Джеймі Олівер!

6. Cereal Time – це щось схоже на ранкове шоу. Відео часто безглузді та кумедні, є розважальні рубрики та забавки для глядачів.

7. Facts. – розважальний ютуб канал. Відео в стилі BuzzFeed та FineBros, про які я вже писала у першій підбірці.

8. In a Nutshell – Кurzgesagt – пізнавальні анімаційні відео на різні актуальні теми. Канал оновлюється раз на місяць.

І три німецькі канали.

1. MrWissen2go – пізнавальні відео про минуле та сучасність.

2. Die Klugscheisserin – іще один канал з пізнавальними відео на різні теми.

3. Kurzgesagt DE – німецькомовний канал від творців In a Nutshell – Kurzgesagt з першого списку. Бачу, що він трохи давно не оновлювався, але все одно відео ті, що є, можна переглянути.

Знаю, що німецьких не дуже густо, але це те, що знайшла. Насправді, найцікавіші ютуб канали завжди трапляються випадково, тому тут вже як пощастить.

Хто іще які дивиться ютуб іноземні ютуб канали і не лише англомовні?

*з питань індивідуальних занять по Skype пишіть на halynaryf @ gmail.com