Кому вони потрібні, українські блогери?

Я вже закинула свій блог, бог знає, скільки місяців тому. Останні дописи взагалі були в режимі закритого щоденника. Тепер я все переважно приходжу сюди вилити думки і нікому їх більше не показувати. Після трьох з половиною років відносно активного ведення блогу, я розчарувалася в українській блогосфері, вирішила, що нікому того не треба, і поставила блог на паузу.

Але маю зізнатися, що мені приємно час від часу дивитися на свою статистику і бачити, що блог ще читають. Знаходять його у гуглі за різними запитами типу “як писати оповідання” чи “класика української літератури”.

Сьогодні я навіть надибала один із своїх дописів, процитований в блозі якоїсь бібліотеки. Було трохи “дико” бачити про себе “блогер Галина”. Я ж себе не вважаю блогером. Я так просто, не серйозно.

Блоги – це дуже класна штука. Але зараз навіть в англомовному інтернеті вони вже почали відходити на другий план. Зараз більш актуальні ютуб канали та продвинуті профілі в соцмережах. Частково це пов’язано, мабуть, із тим, що таке легше монетизувати.

Здається, що вічно існуватимуть подкасти. Тут ще й додається плюсом те, наскільки легко сприймається така інформація. Завантажив подкаст собі на телефон і далі слухаєш, паралельно порпаючись у роботі, прибираючи чи кермуючи машиною. Ті ж відео на ютубі я так само вже давно просто слухаю (тому мені було дуже смішно, коли один горе-письменник примхливо зауважив мені, що ютуберка, яку я порадила йому подивитися, відео нарізає із фрагментів, тому зображення дуже “скаче” – чесно, якби він мені не сказав, я би того досі не знала, я ж її фоном вмикала).

Читати ми ніби вже й не маємо часу. Скорочується етеншен спен (от гуглила ж недавно, як то буде українською, і не пам’ятаю). Одним словом, ми неуважні. Все має бути чітко і коротко. Або так, щоб не завадило мультитаскінгу.

Особисто я не люблю усі ці теорії про покоління кліпового мислення. Але ж, курва, трохи правди в тому є. Чи, може, то від старості?

Advertisements

Protected: Midnight rambling

This content is password protected. To view it please enter your password below:

I should be working right now… Meanwhile, let’s talk books

I sometimes think that I need a posting schedule for my blog but it feels so much better to write a blog post in the spur of the moment. I like it when I’m so obsessed with a new thought or idea that I just have to pour it out into someone’s willing ears (or eyes in this instance).

Right now I have a triple triple order that is due to be delivered tomorrow (technically by August 1st somewhere around 7 a.m. but let’s be realistic, I’m not waking up that early in the morning to finish work). But am I working right now? Almost. I have my Google docs and the links that I need for work right next to this tab here where I’m typing out this post. I promise to get back to my order in a few minutes. I’ve already started working on it so I’m not completely hopeless. But for the majority of this morning/afternoon I’ve been reading.

I’ve mentioned it in my last post, that for whatever reason I’ve decided to write in Ukrainian, that I want and need to read more. I’m always very self-conscious about the number of books that I read. Mostly because I only started reading fiction on a regular basis when I was 20. Before that, I was convinced that I don’t like fiction (what an abomination!). So I’ve missed out on a lot! I feel like I desperately need to catch up. I honestly don’t know how many books I have to have on my Goodreads list to finally be content with myself.

Another thing that makes me feel bad about myself is that my reading speed is below average. On top of that when I’m reading a boring book I tend to doze off. And when it’s interesting or makes me think, I start tweeting about it, which slows me down even more. But you’ve probably already heard all about it in my Twitter rant.

So anyway, to make myself feel better I sometimes binge-read short stories and graphic novels because I can finish a couple of those in just one day.

And today has been such a day.

I’ve read Big Mushy Happy Lump by Sarah Andersen and Embroideries by Marjane Satrapi. And I’m about to start reading another comics collection by Sarah Andersen. But that’s after I work on my order some more.

Processed with MOLDIV