Too much hate

For those of you who aren’t following me on FB, I’ve been getting some hate recently for daring to have opinions and feelings but hey! What else is new? I shared this on Twitter and FB and decided to post it here as well. Enjoy your reading! Love you guys!

 

I went to read the comments on that FB post with my video and there’s so much hate it’s sad. It’s obvious that people who’re criticizing me didn’t bother to actually watch my video and listen to my arguments.

And one of the comments literally said that I have the freedom to not talk about it. Just listen to this! Not freedom of speech. Freedom of silence. That’s truly heartbreaking.

And me having opinions on language as “not a linguist” was compared to someone’s opinions on medicine as “not a doctor”. These aren’t comparable things. I still stay firm on my beliefs that language is for communication first. Not for grammar rules.

Do you see why I don’t want to write fiction or anything for that matter in my own native language? I’m not allowed to. I’m shunned and hated for it. For having opinions that aren’t mainstream.

Just because I didn’t major in languages apparently I’m not allowed to use them to express my opinions on anything. That’s a really twisted mindset. Those are the Ukrainian language purists and Grammar Nazis. And sadly there’re too many of them persecuting others online.

Freedom of speech in Ukraine is a joke.

The hate I am regularly getting on my Youtube videos is not constructive criticism. It’s rude and more often than not wrong. Once I got a comment (rude one of course) that caught an actual mistake. I thanked the commentator for correcting me but explained on her other comment why she was wrong. The girl went nuts because I wouldn’t bow down to her and just shut up.

I will not take all of this hate and just swallow it. I’m allowed to defend myself if I’m being attacked for no reason whatsoever.

And on that FB post in the language learning group, NOT A SINGLE INDIVIDUAL addressed my arguments and disputed them. No. It was all 100% ad hominem attacks. And I was expected to listen because I’m not a linguist and therefore am not allowed to have an opinion on language use.

But I will not take it. They cannot silence me. I will protect my freedom of speech. And I will continue writing fiction and blogs, making videos and sharing my opinions with the world.

I’m just a little sad that I’m getting all this hate for nothing. BUT I get just as much support and for that, I couldn’t be more grateful! Thank you!

Повернулася до влогінгу

З різних причин цього місяця перезапустила два із трьох своїх ютуб каналів. Ну, гаразд. Усі три. На третьому трихвилинне відео, де я домальовую ескіз. Теж зараховується. Замовила собі те і се, щоб трохи апдейтнути свою техніку, і сподіваюся, що вже через тиждень-два зможу знову почати робити уроки на основному каналі. Ну, а що? Маю тисячу з лишком підписників. Тільки б підтягнути години переглядів і Ютуб поверне мені монетизацію. А далі тільки справа за мною, щоб розвивати канал і мати з нього якийсь зиск. Вже собі напланувала всяке-різне. Головне сісти і зробити. Хочу бути як мої кумири-ютубери, які калатають по три-чотири відео щодня і мають сотні тисяч підписників. Сумніваюся, що в українських реаліях таке можливо, але хоча б одну тисячу глядачів я вже маю.

Другий канал – Гніздечко Гальці – буде для терапевтичних лайв-стрімів, де я виливатиму свою душу на тему життя і всякого такого. Ну, тобто те, що я робила колись у блозі, але по півгодини-годині за раз. Не думаю, що є толк робити там влоги чи sit-down відео на якісь “важливі” теми. Хоча можна було би повдавати із себе українського Styxhexenhammer666. Хоча ні! Мене би тоді заклювали різні добродії! Укрютуб до такого ще явно не готовий. І я зарікалася серйозно займатися укрютубом після того як його попідтримувала тільки для того, щоб зрозуміти, що мене там взагалі за ютубера не мають, і взагалі ніхто не розуміє, що таке подкасти, судячи з того, що раз за разом у коментарях мене критикували за те, що мої подкасти – це подкасти, а не короткі розважальні відео. Кхем, то що ви тоді робите на каналі з подкастами, якщо вам не подобаються подкасти? Навіть не буду казати, скільки випусків Умпутуна я переслухала, поки реабілітувалася від того гіркого досвіду. Годі! Вирішила! Укрютуб – тільки не серйозно. Для себе коханої.

Ну, і третій канал – для пробивання на англомовний ринок. Творчо-лайфстайлівський. Теж купа ідей. Тільки сідай і знімай.

Нові блоги. Нові горизонти

Я завела собі новий “професійний” блог на вордпресі. Ділитися посиланням тут не буду, бо кому воно треба? Але маю хороше передчуття. Блог буде в основному для фрілансерсько-письменницьких записів, щоб шукати замовників і продавати свої книги (коли такі будуть). Сьогодні півранку займалася оформленням. Далі ще хочу зробити сторінку з послугами та посиланнями на всяке різне.

Останні кілька днів були дуже напружені. Багато роботи. Позавчора довелося сидіти до четвертої ранку, хоча й обіцяла собі більше такого не робити. Але цього разу обставини виявилися сильнішими від мене. Вчора вже легше. В розвалочку зробила одне маленьке замовлення і ввечері перед сном навіть трохи пописала “для себе”. Правда, потім фейсбучний друг вв’язав мене у дискусію на тему, в яку країну ліпше емігрувати і як то зробити. Йому подобається Німеччина. Мені, з особистих причин, імпонує Польща. В будь-якому випадку, дійшли до висновку, що треба працювати.

Ось так відверто пишу тут в блозі про такі речі, хоча мама й застерігає не муляти очі, бо “позаздрять і нічого не вдасться”. Але я спостерігаю таку тенденцію, що ніякі “злі очі” ні на що не впливають. Якщо і не вдається виконати щось задумане, то для того бувають інші об’єктивні причини. І найчастіше все йде за планом і рівно настільки, наскільки я старалася і працювала. Зробила б більше, то би й мала б більше.

Головне, що моя діяльність вже не здається мені безвекторною.