Сьогодні я поставила собі вордпрес аплікацію на смарт і весь ранок боролася із спокусою щось написати у блог. Якщо ви зараз це читаєте, то я таки не втрималася. Я дуже зациклююся на одних і тих самих речах. Повертаюся до “мертвих” проектів навіть через кілька років та з сумом згадую, як колись було класно і думаю, чому той проект тоді загнувся. Але тепер я намагаюся себе більше стримувати, щоб не починати раз за разом товкти ту дохлу конячку. Вдається із перемінним успіхом.

Цей блог я не оновлювала вже, здається півроку, може, трохи менше. Я продовжувала писати час від часу на фб сторінці, що також привело до самих розчарувань. Це був мій “мертвий батько”, якого треба було врятувати із черева кита.

Десь з місяць я трохи подурачилася із “розвитком” укрютубу, але засилля тролів та загальна байдужість (де я вже про це чула?) вкотре мене розчарувала. Я певний час робила напівспонтанні відео, щоб трохи викинути з голови думки, і зараз ніби й збираюся продовжувати, але розумію, що не треба і не варте воно того.

Чому я так сильно на тому всьому зациклююся? В мене і без укрблогосфери є чим зайнятися.

Але ніби хочеться виразити ось цю претензію. Вам байдуже! Хоча знаю, що проігнорують. Коло замикається.

Advertisements