Як я почала, кинула і знову почала читати книги

QKSfAlTxGW8

Кілька днів тому мені в статистиці видало запит “ніколи не читав книг хочу почати”, і я почала собі згадувати, як сама зацікавилася читанням. Одразу визнаю, що мені любов до книг не прищеплювали, навіть не намагалися. В домі книги були і багато, але переважно детективи або серйозна класика, яку я лише зараз починаю перебирати. Навчилася читати я по збірці народних казок, а улюбленим чтивом дитинства були старі газети і один випуск медичного журналу, який виписував мій дідусь. Дитячі книги, які я пам’ятаю, це про якесь звірятко, яке усіх рахувало (гугл каже, що це було козеня, і в мене казка була з дуже гарними ілюстраціями, яких в неті нема), “Подорож у країну Навпаки” Симоненка та “В країні сонячних зайчиків” Всеволода Нестайка.

Коли Марта пішла до школи, я із захопленням роздивлялася її буквар і була неймовірно розчарована, коли мені в першому класі замість букваря дали тоненьку брошурку брудно-коричневого кольору із якимись оповіданнями, тому що я вже вміла читати. З молодшої школи я пригадую іще, як мама купувала нам з сестрою дитячі журнали. Десь у другому чи третьому класі вчителька зробила нам змагання з читання, де ми клеїли частини аплікації за кожних прочитаних сто сторінок. Які книги я читала для тої забавки? Не пам’ятаю взагалі. А із самостійного читання пригадую лише книгу “Брати Левове серце” Астрід Ліндгрен, яку я взяла із шкільної бібліотеки (звідки більше книг не брала, бо я була дитина сором’язлива).

В п’ятому класі я ще якось умудрилася прочитати кілька книг із зарубіжної літератури. Казку про Алладіна – це була перша книга, яку я прочитала російською. Потім була “Хатинка дядька Тома” Гаррієт Бічер-Стоу. А далі в мене провал в пам’яті аж до літа перед шостим або сьомим класом, коли я вирішила прочитати за літо щось із шкільної програми, і взялася за “Вершника без голови” Майна Ріда. Книга мені страшенно сподобалася і я дуже чекала, коли ми будемо обговорювати її на уроках. Але, як це завжди буває, програму скоротили і ми вчили щось зовсім інше. Я була настільки розчарована, що після того випадку взагалі вже нічого не читала (точніше не дочитувала) за програмою. В мене виробилася якась відраза до книг, які мені треба було читати для школи. Але читати все одно хотілося, тому я звернула увагу на свою домашню бібліотеку.

Мені трохи зраджує пам’ять, тому хай знову буде літо перед сьомим класом. Мені до рук потрапляє “Анжеліка” Анн і Сержа Голлон. Два тижні я жила цією книгою. Взяла наступну, а потім іще одну, і так за рік я прочитала все, що було із серії вдома та на Федорова. Ось так серія романів про Анжеліку у сьомому класі зробила мене читачем. Я досі пам’ятаю, як зачитувалася кожного вечора, і як мене через це сварили, бо світло від лампи заважало сестрі спати. А коли я читала “Анжеліку в Новому світі” там був один дуже моторошний епізод, і я сиділа до третьої ночі, поки не дочитала до не страшного місця.

Потім я знайшла у домашній бібліотеці “Мадам Боварі” Флобера, яка так само мене вразила. Я її дочитувала, коли вечоріло, і останні сторінки прочитала вже в темній кімнаті. Я тоді відчула якусь пустку всередині. Схожі відчуття в мене викликала лише “Жінка у пісках” Кобо Абе.

Потім я прочитала іще кілька історичних романів з того, що було вдома або купилося на Федорова. Потім настав довгий період нечитання, коли я безрезультатно випитувалася в батьків, що б вони мені порадили прочитати. Тут діалог був короткий.

– Дванадцять стільців читала?

– Так.

– Швейка читала?

– Так.

– Ну, то читай все, що хочеш.

Я не знала, що я хочу.

Далі в старших класах я толком майже нічого не читала. За сучасних авторів нічого не знала, хоча чула краєм вуха, як однокласники говорили за Дереша. На Федорова Дереша не продавали, в книгарню зі мною ніхто не ходив, а звичку лазити всюди самій я тоді ще не виробила. Одним словом, сумний це був період.

Коли я пішла в універ, то стало трохи легше. Був художній відділ університетської бібліотеки, звідки я брала Булгакова і теж щось випадкове. Інтернету в мене тоді ще не було, тому знову питати рекомендацій не мала де.

А потім я не знаю, що трапилося, але я вирішила, що… не люблю читати художні книги. Я. Не люблю. Художню літературу. Як я дійшла до такого жахливого висновку? Досі собі не можу цього пробачити. Скільки років я втратила, поки так вважала? Скільки чудових книг не прочитала?

Та й мушу себе виправдати. В той час я не мала вже й такої змоги читати. Книги коштували дорого, Кіндла в мене тоді тим більше ще не було, комп’ютер ділила з сестрою. Було простіше нав’язати собі думку, що я насправді не люблю читати.

Все змінилося на п’ятому курсі. В мене з’явився ноутбук, тому доступ до інтернету тепер був необмежений. І я вирішила, що так далі не можна. Мені треба читати, якщо я не хочу відчувати себе суцільною дурепою. І я почала гуглити списки книг, які треба прочитати кожному, та найвидатніших авторів і їх бібліографії. В мене й досі є роздрукований список сучукрліту, шкода лише, що тоді я не здогадалася зробити такий же для класики української літератури. В той же період я зареєструвалася на гудрідс і почала відслідковувати те, що читаю, чи хочу прочитати.

А книгою, яка відкрила моє друге читацьке дихання став”Обломов” Гончарова. Це був квітень 2011 року.

Тому виходить так, що зовсім не обов’язково читати з шести років, вирости на Гаррі Поттері і мати всю сім’ю читачів, щоб полюбити книги і почати читати багато. Я тому приклад. Хоча й шкодую, що в моєму дитинстві та підлітковому віці було так мало книг. Все-таки навіть зараз я черпаю з книг дуже багато порад та корисної інформації. В блогосфері є така забавка, коли блогери дають пораду собі у минулому. Якби я мала таку змогу поговорити із собою років десять тому, то я б передала собі список книг, трохи грошей і сказала “дитино, купи собі книжку”.

п.с. зробила цей допис під тегом “сеанс психотерапії” і думаю, що заведу собі таку нову забавку/вихід для затлумлених спогадів та думок. х)

Advertisements

2 thoughts on “Як я почала, кинула і знову почала читати книги

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s